М’ясна промисловість належить до числа найважливіших годувальників України. Як зміниться ця індустрія, чому її майбутнє не буде схожим на теперішнє та минуле, – розповів Микола Бабенко, виконавчий директор Асоціації «М’ясної галузі» в інтерв'ю журналістуОлександру Кривенкудля журналу "М'ясна індустрія" [1].
– Пане Миколо, на шляху від тваринницької ферми до столу споживача працюють і виробники, і переробники. Якою має бути їхня взаємодія?
– Виробництво та переробка м’яса – це єдиний ланцюг, глобальні зміни в одній із його ланок неминуче впливатимуть на іншу. Спричинене світовою пандемією коронавірусу зниження купівельної спроможності населення, як в Україні, так і в інших країнах, призведе до зменшення споживання м’ясних продуктів. Стане відчутнішим перехід від дорогого до дешевшого м’яса.
– В Україні, як і за кордоном, курятина є найдешевшим м’ясним продуктом. Із чим це пов’язано?
– У вітчизняному вирощуванні птиці собівартість 1 кг живої маси одна з найнижчих в світі – 20 грн/кг проти 40 грн/кг живця свиней. Одразу зазначу, що в інших країнах різниця між собівартістю виробництва курки і свині знаходиться у межах 10%. В Україні три найбільші виробники курятини є вертикально інтегрованими, мають власну кормову базу, виробництво, переробку та навіть свої мережі збуту, а тому всі складові цього ланцюга взаємодіють злагоджено. Місця для інших тут уже небагато.
– Це означає, що для більшості переробних підприємств основною сировиною є свинина та яловичина?
– Так. Наразі вирощування свиней і ВРХ не сконцентроване в одних руках, там ще залишається велика кількість виробників. Утім процеси консолідації, укрупнення виробництва також запущені, і нас очікують значні зміни вже з 2021 року.
– Що передує цим змінам?
– Обсяги щорічного споживання свинини українцями за 5 років скоротилися майже вдвічі, з 25 кг до 15 кг за рік. Вона втратила позиції лідера серед м’ясних уподобань наших співвітчизників. Натомість споживання курятини виросло з 21 кг до 25 кг. Яловичина займає лише третє місце – 5 кг. Щороку в Україні приріст вирощування птиці складає 10%, натомість на 5% падає вирощування свиней та ВРХ.
buffalonews
– Обійнявши нещодавно посаду керівника Асоціації «М’ясної галузі» [2], ви публічно звернули увагу на системну кризу у свинарстві як на проблему, якою занепокоєні переробні підприємства, і через яку ціни на свинину для споживача є високими. Як би ви могли пояснити цю ситуацію?
– У галузеву асоціацію переробників м’яса я прийшов з бізнесу, пов’язаного з тваринництвом, у якому маю 20-річний практичний досвід.
Понад 9 років очолюю Центр підвищення ефективності в тваринництві [3], метою якого і є виведення тваринницьких бізнесів на рівень конкурентної собівартості та рентабельності. Саме наш Центр виступив на противагу деструктивним діям різних учасників ринку, що прагнуть дестабілізації в свинарстві і суміжних галузях. Завдяки компетенціям у вирощуванні, досвіду антикризового менеджменту в тваринництві, ми знайшли спільну мову із учасниками Асоціації «М’ясної галузі», які зацікавлені у збереженні українського свинарства і стабільних поставках якісної сировини. Активність Асоціації обумовлена усвідомленням того, що вирішити ключові проблеми зможе зниження собівартості у вирощуванні свиней з 40 грн/кг до 25/15 грн/кг разом з консолідацією вирощування і переробки. Ми вивчаємо досвід країн з розвиненим свинарством і бачимо, що тренд на консолідацію в галузі є невідворотнім.
– Чи достатніми є передумови для такої міжгалузевої м’ясної консолідації в Україні?
– Так, і певні з них виникли в поточному році. Назву чотири з них, які вважаю основними:
1. Падіння купівельної спроможності населення в Україні і в світі призведе до зменшення споживання дорогих видів м’яса, насамперед, свинини, зниження закупівельних цін на свиней. Наприклад, Європейський Союз, який є лідером з експорту свинини в світі, буде ще більше підтримувати своїх виробників свинини. Наші ж свинарі, через високі ціни для споживачів, дуже ризикують втратити свої позиції навіть на внутрішньому ринку. Вже від ЄС чути про обмеження поставок української курятини, збільшення пропозиції дешевої курятини на внутрішньому ринку теж вплине на зменшення ціни на свинину в нашій країні.
2. Неефективність українського бізнесу в свинарстві, спричинена перевитратами 8 млрд грн щороку на корми та ліки, визначила йому роль аутсайдера на світовій арені, закрила експорт українській свинині та постійно провокує збільшення обсягів імпорту.
3. Запуск ринку землі призведе до закриття свинокомплексів як «соціальних проектів», що працюють не стільки заради прибутку, скільки для працевлаштування пайовиків.
4. Вік більшості власників свинокомплексів – 60 років і більше. У когось є підготовлені наступники, але в більшості їх немає, або вони не планують надалі займатися свинарством.
– В чому полягають переваги консолідації суміжних галузей на ринку м’яса для кожного з її учасників?
– Об’єднання виробничої і переробної ланок є синергійним для обох сторін: тваринницькі комплекси отримують гарантований збут і прибуток, зосереджуються на технологічних процесах; переробні підприємства отримують повне завантаження потужностей, планують логістичні процеси відповідно до власних потреб, забезпечують постійно передбачувану вартість і якість продукції, що дуже цінують споживачі. Криза прискорила рух до консолідації. Пошук шляхів скорочення витрат, а відтак і зниження собівартості продукції, оптимізації виробничих і логістичних процесів є на часі.
Микола Бабенко
– Чи має така інтеграція труднощі для свого впровадження на вітчизняному ринку?
– Глибокі трансформації, зрозуміло, не є простими, але немає необхідності вигадувати велосипед. Ті програми, системи автоматизації процесів, які вже є на ринку, вирішують питання консолідації швидко й ефективно. Програмне забезпечення управління свинокомплексом дозволяє повністю персоналізувати задачі і процеси, в реальному часі контролювати дотримання технології, витрати кормів, ліків і головне – собівартість. У компаній, які виробили нову функціональну оргструктуру та впровадили ефективну систему управління процесами, проблем з об’єднанням не має бути. Утім, за нашими оцінками, не більше 10% тваринницьких комплексів обладнані такими системами, а решта втрачає в ефективності та має собівартість часто вищу за ринкові ціни.
– У чому полягають ризики інтеграції?
– Якісно реалізована інтеграція прибирає як зайві витрати, так і операційні ризики. Проте кожна трансформація – це турбулентний час, який виносить на поверхню всі накопичені неефективні процеси. Основним ризиком завжди був і є людський фактор. Слід враховувати спротив персоналу, який – часто цілком виправдано – побоюватиметься, що в нових умовах не зуміє надалі неефективно вести бізнес. Маю на увазі різні корупційні схеми, нехтування новим, прогресивним, що в результаті спричинило величезні перевитрати в українському свинарстві і зробило його неконкурентоздатним в Україні.
– Які успішні приклади із вітчизняної практики інтеграції вирощування та переробки в Україні ви могли би назвати?
– Найвідоміші та найбільші серед них – піонери, першопрохідці у вертикальній інтеграції: АПК-Інвест; Глобино та Барком. Ми вивчаємо досвід вітчизняних і зарубіжних компаній з інших країн, які ефективно консолідували вирощування та переробку. Ми прагнемо зберегти середні та малі свинокомплекси, яким дотепер створюються такі умови, через які вони змушені йти з ринку. Щороку в Україні закривається до 500 таких підприємств із вирощування свинини, тисячі українських родин в селах втрачають і дохід, і роботу.
– Як зупинити цю негативну тенденцію?
– Наші плани передбачають, що через консолідовані компанії свинарі матимуть доступні ціни на поросят для відгодівлі. М’ясопереробні підприємства купуватимуть цих свиней на умовах, які гарантуватимуть прибуток свинокомплексам, а також надаватимуть ресурси для фінансової підтримки бізнесу в свинарстві. Для масштабування у вирощуванні свиней бракує коштів і сучасних технологій, роками свинарі борються за виживання. Ми ж прагнемо допомогти українському свинарству стати конкурентоздатним, вийти на собівартість до 25 грн/кг, навіть із урахування витрат на покупку поросят.
– Яким ви бачите майбутнє переробної галузі?
– В цілому, зрозуміло, що перспектива – за консолідованими формами бізнесу. М’ясопереробні підприємства використовуватимуть власну або кооперативну сировину. Крім того, за рахунок оптимізації витрат, собівартість м’яса в інтегрованих компаніях або кооперативах стане нижчою. Просто лишити все, як є, вже не вийде. Ми повинні запропонувати ринку ефективну модель всього ланцюга від вирощування із гарантованою конкурентною собівартістю 1 кг – 15/25 грн до переробки та продажу. Ми налагоджуємо діалог, аби весь ланцюг запрацював ефективно. Наша мета – забезпечити населення доступними й якісними м’ясними продуктами та увійти в ТОП-10 світових експортерів м’яса птиці, свинини та яловичини.
Джерела:
[1] Олександр Кривенко. М’ясопереробна галузь на порозі змін // "М'ясна індустрія" 05.06.2020 https://mi.harchovyk.com/myasopererobna-galuz-na-porozi-zmin/
[2] https://association-mg.com.ua/
[3] https://ciab.expert/ua
Інтерв'ю провів:
незалежний журналіст, юрист, викривач корупції
+380 63 241 3681
Україна
Київ
Пока нет комментариев. Будьте первым!