Американський шкірно-слизовий лейшманіоз (ута, еспундія) - важка шкірно-виразкова форма лейшманіозу, провокує тяжкі ушкодження носової перегородки, хрящів гортані та трахеї, призводить до спотворення обличчя, інвалідізації хворого. Збудник: Leishmania braziliensis, L.mexicana, L. panamensis, L.amazonensis, кожен з яких обумовлює різну клінічну картину захворювання Переносники – москіти Lutzomyia intermedia, L. pessoai та ін. Джерело збудника: хвора людина, пацюки, сумчасті, хижаки, дрібні гризуни (агуті, паку тощо) Захворювання ендемічне у Центральній і Південній Америці (Гондурас, Гватемала, Мексика, Бразилія, Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу), в Східній Африці - Ефіопія. Захворювання частіше реєструють у робочих, зайнятих лісовими і дорожніми роботами, та серед осіб, проживаючих поблизу лісу. Людина заражається після укусу інфікованого москіта. Від місця укусу по лімфатичних і кровоносних судинах лейшманії розносяться по організму, локалізуючись у тканинах слизових оболонок носо і ротоглотки. Захворювання приймає виразкову форму через 3-24 міс., супроводжується генералізацією інфекції з розвитком деструктивних змін у слизових оболонках носа, глотки, гортані; уражуються не тільки слизові оболонки, але й хрящі і язик. Навіть після загоєння шкірних виразок ураження слизових оболонок можуть прогресувати, що призводить до гіперплазії навколишніх тканин, руйнування носової перегородки, піднебіння, хрящів гортані та трахеї, уражуються судини і лімфовузли. Такі процеси спотворюють обличчя і призводять до інвалідності хворого. При типовому перебігу загальний стан хворого залишається відносно задовільним, в певних випадках захворювання супроводжується лихоманкою і кахексією. Без своєчасного лікування хвороба закінчується летально. Діагностика: світлова мікроскопія, серологічні реакції — РЗК, РІФ, ІФА, РЛА, шкірний тест Монтенегро Лікування: ліпосомальний амфотерицин B; мілтефозін; 5-ти-валентні сполуки сурми; амфотерицин В дезоксихолат; реконструктивна хірургія