У момент укусу павука-каракурта відчувається пекучий біль, який посилюється і швидко поширюється по всьому тілі, концентруючись в області живота. Через 5-30 хв розвивається симптоматика загальної інтоксикації. З'являються болі в суглобах кінцівок, судоми різних груп м'язів, німіють кінцівки. Характерним є загальне збудження, відчуття страху, іноді з'являються галюцинації. Чітко виражені симптоми «запалення черевної порожнини», раптові та гострі напади болю, що тривають протягом 2-3 діб. Температура до 38 °, лихоманить. Через певний проміжок часу розвиваються серцево-судинні порушення. Дихання стає частим, стає важко говорити. Якщо не надати вчасно допомогу потерпілому, це може призвести до смерті. Отрута каракурта нейротоксична. Вважають, що її токсичність значно перевищує отруту гримучої змії. Потерпілому необхідно знерухомити уражену ділянку, накласти холодний компрес, при необхідності дати знеболююче та доставити у лікарню. Для лікування використовується специфічна антитоксична протикаракуртова сироватка, яка швидко припиняє інтоксикацію, незалежно від терміну введення. Крім цього, застосовують симптоматичну терапію. Діагностичні помилки, спричинені недостатнім розумінням симптоматики укусів каракурта, нерідко призводять до невиправданих оперативних втручань в органи черевної порожнини і затримки специфічної невідкладної допомоги, що призводить до тяжких наслідків. Для запобігання укусів павуків слід уникати ночівлі під відкритим небом в місцевостях, де поширені каракурти, особливо в період міграції. При ночівлі слід використовувати протимоскітний полог, щільно закривати отвори у палатці, перевіряти взуття перед вдяганням. З метою знищення каракуртів восени і навесні збирають і спалюють кокони з зимуючими павуками, випалюють рослинність. Практикується випас на пасовищах, де можуть траплятися каракурти, овець, які витоптують і навіть іноді поїдають павуків. Для овець отрута каракуртів не становить загрози.