Багато рибалок при чищенні спійманої риби виявляли у неї в черевній порожнині довгих (до 120 см) плоских червів молочно-білого кольору. Це збудники лігульозу багатьох прісноводних риб - статевонезрілі форми стьожкових червів-ремінців. Статевозрілі особини паразитують в кишечнику рибоїдних птахів: чайок, поганок, бакланів, чапель. Це так звані остаточні їх господарі. Крім них у розвитку ремінців беруть участь два проміжних господаря - циклопи і риби, в основному коропові - лящ, лин, карась, короп, строкатий товстолобик, густера, плотва, краснопірка, вобла. Потрапляючи в кишечник разом з їжею, а потім в порожнину тіла риби, паразити ростуть, харчуються за рахунок господаря, здавлюють внутрішні органи, провокують затримку росту, різке зниження вгодованості, часткову або повну атрофію внутрішніх органів. Заражена риба тримається в поверхневих шарах води, плаваючи на боці, перевертаючись до поверхні черевцем. Черевце риби роздуте, на дотик тверде. Іноді ремінці розривають тіло риби і виходять у воду. Лігула - гельмінт, безпечний для людини, оскільки є вузькоспецифічним (здатний розвиватися тільки в певному виді господаря). Спіймана риба, уражена ремінцями, після видалення їх з черевної порожнини цілком придатна в їжу. Однак, м'ясо хворих риб дещо відрізняється за біохімічним складом від м'яса риб здорових, воно менш поживне і смачне.