Чим можна заразитися від риби? Дифілоботріоз!
Дифілоботріоз, або диботріоцефальоз – гельмінтні захворювання з групи цестодозов, причиною якого є паразитування широкого стьожака Diphyllobothrium latum, рідше D. dendriticum і D. klebanovskii (D. luxi). Остаточними господарями стьожака широкого є людина, собаки, кішки, ведмеді, лисиці, свині. У кишечнику людини з личинки виростає черв довжиною 8-12 м. і більше. Паразит може жити в організмі 10-20 років.
Розвиток стожака проходить зі зміною 2 проміжних хазяїв (1-й рачки, 2 – риба). Джерело зараження остаточних хазяїв через сиру чи не достатньо термічно оброблену рибу: окунь, йорж, щука, лин, налим, далекосхідні лососеві.
Прояви хвороби: паразит діє на організм механічно, провокує токсико-алергічні реакції, розвиток авітамінозу B12 і фолієвої кислоти. У людини змінюється апетит, з'являється слабкість, нудота (особливо натще), рідше - блювота, слинотеча, відрижка, печія, бурчання в животі, відчуття тиску в животі, несформовані випорожнення, головний біль, дратівливість, іноді висип.
Головним джерелом розповсюдження гельмінтів є людина. Зараження проміжних хазяїв відбувається при потраплянні не знешкоджених стічних вод у водойми.
Найчастіше випадків захворювання на дифілоботріоз зафіксовано в регіонах, де вживають у їжу напів- або сиру рибу – строганину, злегка підсолену рибу, малосольну ікру щуки та рибні продукти без належної термічної обробки. Начисленніші випадки дифілоботрозу зафіксовані в Америці, Ірландії, Ісландії, країнах Європи (Фінляндії, Швеції, Данії, Польщі і т.д.), Росії ( у Сибіру, центральних районах і басейні р. Волги), а також на сході Австралії.
Діагностується методом виявлення яєць гельмінта в випорожненнях, аналіз крові на еозинофілію. Лікування з застосуванні фенасала, празиквантель.
Профілактика дифілоботріозу полягає в охороні водойм від фекального забруднення, періодичних масових гельмінтологічних обстеженнях населення ендемічних регіонів, особистої профілактики та ретельній кулінарній обробці риби.
Пока нет комментариев. Будьте первым!