Ентеровірусна інфекція - група гострих інфекційних захворювань, що характеризується поліморфізмом клінічних проявів від легких гарячкових форм і простого носійства до менінгоенцефалітів, міокардиту та ін. Збудник: РНК-віруси (рід Ентеровірус): Коксакі А - 23 серотипи, Коксакі В - 6 серотипів, ECHO (Enteric Cytopathogenic Humar Orfhan) - 34 серотипи, а також EV68, EV69, EV70, EV71. Джерело захворювання: хвора людина або вірусоносій. Механізми передачі інфекції: фекально-оральний, з аліментарним, водним і контактно-побутовим шляхами передачі; аерогенний - повітряно-крапельний шлях; трансплацентарний. Пік захворюваності спостерігається з серпня по жовтень. Ентеровірусні захворювання володіють широкою варіабельністю типів та проявів. Виділяють, зокрема, такі клінічні форми енетровірусной інфекції: герпангіна, епідемічна міалгія, серозний менінгіт, ентеровірусний енцефаліт, енцефаломіокардит новонароджених, лихоманка з висипом, ентеровірусна лихоманка (мала хвороба), епідемічний геморагічний кон'юнктивіт, ентеровірусна діарея, «літній грип», міокардит/перикардит, везикулярний стоматит з екзантемою тощо. Не залежно від форми, усі ентеровірусні захворювання починаються гостро. Інкубаційний період 2-10 дн. (частіше 3-4), лихоманка, озноб, загальна слабкість, м'язовий, суглобовий і головний біль, на піку лихоманки можливі нудота і блювота, гіперемія зіву, першіння в горлі, біль при ковтанні, риніт, фарингіт, іноді - ларингіт, кон'юнктивіт. Також для всіх клінічних форм ентеровірусних захворювань характерні рецидиви з появою повторних хвиль лихоманки і поверненням клінічної симптоматики. У перехворілих залишається імунітет до того типу вірусу, який викликав захворювання. Є перехресні імунологічні реакції між деякими ентеровірусами. Діагностика: лабораторний аналіз ІФА, РГГА Лікування: патогенетична і симптоматична терапії Профілактика: вакцина не розроблена; дезінфекція; ізоляція і лікування хворих; дотримання особистої гігієни.