Конго-Кримська геморагічна лихоманка - гостре інфекційне захворювання, характеризується лихоманкою, вираженою інтоксикацією і рясними крововиливами. Захворювання вперше було виявлене в 1944 році в Криму, а в 1956 році було діагностовано аналогічне захворювання в Конго Збудник: Crimean-Congo hemorrhagic fever virus (рід Orthonairovirus, Bunyavirales) Переносники: 25 видів і підвидів кліщів (переважно Hyalomma marginatus, Dermacentor marginatus, Ixodes ricinus) Джерело і резервуар захворювання: дикі ссавці — лісова миша, малий ховрах, заєць-русак, вухатий їжачок, птахи (граки), свійські рогата худоба Захворювання широко поширене: Афганістан, Болгарія, Китай, Угорщина, Іран, Ірак, Пакистан, Югославія, Сирія, Казахстан, Емірати, Словенія, Східна і Західна Африка, Південна Африка, Єгипет, Франція, Греція, Індія, Росія, Україна. Після укусу кліща інкубаційний період становить 5-12 днів. Захворювання починається лихоманкою, ознобом, загальною слабкістю, дратівливістю, головним болем, болем в кінцівках і спині, за якими слідує нудота, блювання і біль в животі. Обличчя і шия набрякають і червоніють, на тілі з'являється висип, набрякає піднебіння, опухають очі. У роті виникає сухість і різкий запах. Через 2-4 дні розвивається геморагічна стадія. З'являються крововиливи на шкірі та слизових оболонках у вигляді дрібної висипки, плям, гематом, болі в животі, печінці, пронос, нудота, можлива жовтяниця, труднощі з сечовипусканням. Спостерігається підвищена кровоточивість ясен, слизової оболонки щік, місць ін'єкцій. Можливі носові, маткові, кишкові, шлункові, легеневі кровотечі, які часто призводять до загибелі. Летальність становить від 2 до 50%. Набутий імунітет зберігається 1-2 роки. Діагностика: аналіз епідеміологічного анамнезу, лабораторні методи - ПЛР, РНІФ Лікування: боротьба з кровотечею і шоком - патогенетичні і симптоматичні методи. Профілактика: акарицидні заходи, захист від присмоктування кліщів; дератизація. В ендемічних районах застосовують вакцинацію.