Вольфартова муха (Wohlfarhtia magnifica) поширена в Південній Європі, Азійській частині Росії, на Близькому Сході, в Північній Африці і Китаї. Захворювання, спричинене паразитуванням личинок цієї мухи носить назву вольфартіоз. Тіло світло сірого кольору, довжина 9-13 мм, на грудях три темні поздовжні смуги. Дорослі мухи живуть на полях і харчуються нектаром рослин. Самки живородні. Дають потомство з 120-150-ти личинок, яких відкладають у носові ходи, очі, вуха, рани та виразки на тілі тварин, іноді - людини (під час сну під відкритим небом). Личинки вольфартової мухи живляться живою плоттю. Паразитування личинок викликає складний міаз. Личинки у людини паразитують у вухах, носі, лобових пазухах, очах, яснах. Відомі випадки, коли личинки мігрували в мозок. Для росту і розвитку личинкам потрібна кров і лімфа. Швидко проникаючи в тканини, личинки своїми шипиками і гачками руйнують їх до кісток механічно і за допомогою спеціальних ферментів. Личинки живляться живими тканинами, руйнуючи судини і нервові закінчення, вони буквально «виїдають» величезні ділянки м'язів, викликаючи біль, утворення пухлини, частковий некроз тканин і гангренозні процеси. У інфікованого з'являється лихоманка і загальна інтоксикація організму. Через 5-7 днів личинки випадають в грунт і заляльковуються. Після видалення личинок за допомогою пінцета ознаки хвороби зникають, а рани гояться. Від міазів особливо страждають діти. При інтенсивному зараженні можливе повне знищення м'яких тканин очниці, голови. При гіперінвазіі захворювання завершується смертю. Для запобігання міазів, спричинених вольфартовою мухою, необхідно вживати заходів по запобіганню проникнення мух в тваринницькі приміщення та поширення їх на житлові, виробничі, харчові об'єкти; встановити сітки на вікна та двері; вживати заходів індивідуального захисту від нападу мух у відкритому просторі.