Назальний міаз - паразитарне захворювання, спричинене паразитуванням личинок двокрилих комах в носовій порожнині, характеризується утрудненням дихання, подразненням слизових оболонок носа і носових придатків, за відсутності лікування - ускладненням у вигляді сепсису. Збудник: личинки Chrysomyia bezziana, Lucilia hominivora (мухи род. калліфорід), Cochliomyia hominivorax (м'ясна муха), Sacrophaga georginia (муха род. саркофагід), Oestrus ovis (овечий овод), Wohlfahrtia magnifiea (вольфартова муха) та ін. Личинки перерахованих двокрилих є облігатними тканинними паразитами, яким для розвитку необхідне тканинне живлення. Мухи на льоту випускають струмінь рідини, що містить яйця, на тіло господаря, часто в область обличчя. Мухи відкладають яйця, орієнтуючись по запаху, особливо їх приваблює неприємний запах ран чи від запалень. Личинки за допомогою ротового апарату прикріплюються до слизової оболонки носа, що викликає відчуття лоскоту і відчуття чогось рухливого всередині носової порожнини, чхання, утруднене дихання, рясні слизові виділення з неприємним запахом, сильний головний біль, в деяких випадках виникає набряк обличчя і лихоманка. Прикріплюючись до слизової оболонки, личинки провокують її руйнування, нерідко приєднується вторинна інфекція, що загрожує розвитком сепсису. У разі виникнення сепсису, у хворого виникає лихоманка, некроз слизової оболонки порожнини носа, хрящової і кісткової тканин. Личинки з носових ходів можуть проникати в верхньощелепну пазуху, глибоко в пазухи носа, слізно-носовий канал, орбіти очей, під шкіру обличчя, а іноді і під внутрішньочерепні структури. При своєчасній медичній допомозі прогноз захворювання сприятливий, проте можливі ускладнення у вигляді гаймориту, деформації носа, лицьового целюліту. Діагностика: виявлення личинок за допомогою ендоскопа Лікування: видалення личинок за допомогою пінцета; антибіотики; симптоматична терапія. Профілактика: індивідуальний захист від нападу мух і оводів; інсектицидні заходи.