Капіляріоз печінковий - гельмінтоз з групи нематодозів, що характеризується ураженням печінки, патологічним накопиченням рідини в черевній порожнині і крайнім ступенем виснаження організму. Збудник: нематода Capillaria (Hepaticola) hepatica. Основні господарі: гризуни (особливе епідеміологічне значення мають щури), собаки, кішки і свині. Механізм передачі збудника - фекально-оральний, шлях передачі - харчовий і побутовий. Людина заражається при вживанні в їжу забруднених яйцями гельмінта продуктів харчування і через брудні руки. Захворювання людей зустрічається в Азії (Індія, Китай, Японія, Корея), в Північній і Південній Америці (Мексика, Бразилія, Канада), Європі (Італія, Туреччина, Чехія, Німеччина), Африці. Інкубаційний період триває близько місяця. Захворювання проявляється симптоматикою гепатиту, збільшенням печінки і порушенням її функції. У хворого зникає апетит, з'являється блювота, спрага, жовтяниця. При тривалому перебігу хвороби в череві накопичується рідина (асцит), організм страждає від виснаження та криточної втрати ваги, загальної слабкості. Хворий стає млявим, характерні зміни психічного стану. У запущених випадках захворювання закінчується смертю від печінкової недостатності. Діагностика: виявлення яєць паразита при біопсії печінки, серологічні методи, УЗД. Лікування: мебендазол, альбендазол. Профілактика: виявлення та лікування хворих; дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, фруктів, городньої зелені, кип'ятіння питної води; запобігання забрудненню навколишнього середовища випорожненнями тварин; ветеринарний контроль і дегельмінтизація тварин.