Резервуар і джерела збудника: остаточний господар - людина; проміжний господар і джерело збудника - велика рогата худоба. Механізм передачі збудника: фекально-оральний; шлях передачі - харчовий; фактор передачі - недостатньо термічно оброблена яловичина. Людина заражається при вживанні в їжу м'яса інвазованих тварин. Єдиним джерелом поширення Taenia saginata (Taeniarhynchus saginatus) слугує людина. Яйця гельмінта, що з екскременти потрапляють в зовнішнє середовище, стійкі до несприятливих умов і легко зимують під снігом, зберігаючи свою інвазивність. Розносяться зі стічними, паводковими або талими водами, та легко разом з кормом потрапляють до худоби. Основні клінічні ознаки захворювання: нездужання, слабкість, запаморочення; характерний диспептичний синдром (нудота, блювота, іноді пронос); можливі раптові напади болю в животі, холецистопанкреатит, симптоми запалення апендицитау, анемія. Паразит механічно впливає на кишечник, а продукти його життєдіяльності викликають у людини алергію. Крім того, паразит харчується вмістом кишечника, від чого людина страждає від нестачі поживних речовин і вітамінів (враховуючи, що черв може досягати 12 м, апетит його великий). На початку захворювання у людини підвищується апетит, та згодом може повністю зникнути, людина втрачає вагу, швидко худне, розвивається виснаження. Діагностується теніаринхоз методом копрологічного аналізу і зішкрябу з преанально-ректальних складок. Лікування: фенасал, екстракт чоловічої папороті, насіння гарбуза, празіквантель (азінокс), антианемічні препарати. Боротьба з розповсюдженням захворювання комплексна: строгий ветеринарний контроль утримання великої рогатої худоби, періодичне обстеження і лікування серед населення, санітарний контроль м'яса, знешкодження стічних вод, суворе дотримання санітарних норм.