Збудник теніаринхозу - стрічковий черв (Taenia saginata, він же Taeniarhynchus saginatus) бичачий (неозброєний) ціп'як, тіло (стробила) якого може досягати 4-12 м завдовжки і складається з головки і 1000-2000 члеників. Життєвий цикл проходить зі зміною двох хазяїв: людини і великої рогатої худоби. На статевозрілій стадії гельмінт паразитує в тонкому кишечнику людини. Яйця бичачого ціп'яка виділяються з фекаліями в навколишнє середовище, звідки потрапляють на грунт і так в організм великої рогатої худоби. Тут з яєць звільняються онкосфери (зародки), проникають в кровоносні судини, з потоком крові заносяться в скелетні, жувальні, серцеву м'язи, де перетворюються в личинки (фіни). Життєвий цикл бичачого ціп'яка схожий на цикл розвитку свинячого ціп'яка, але яйця цього паразита не здатні розвиватися в організмі людини, тому фінозна стадія при зараженні бичачим ціп'яком не зустрічається. На відміну від свинячого ціп'яка, він не дає страшного ускладнення у вигляді цистіцеркозу. Захворювання широко розповсюджене. Значні осередки теніаринхозу є в Африці, Південній Америці, Австралії, Південно-Східній Азії, країнах Східної Європи, в Закавказьких і середньоазіатських державах, на Уралі і в Сибіру. Особливо уражені неблагополучні в санітарному відношенні населені пункти, фекальне забруднення території яких сприяє зараженню худоби. Найчастіше хворіє доросле населення, діти ж уражуються лише в інтенсивних вогнищах. Серед хворих переважають працівники тваринницьких ферм, м'ясокомбінатів, а також домогосподарки, які заражаються в процесі приготування їжі з м'ясного фаршу (котлети, пельмені та ін.).