Щавель кислий - багаторічна трав'яниста рослина з коротким корінням. Стебло пряме, борозенчасте, висотою 30-100 см. Листки почергові, списоподібні, соковиті, кислі. Квітки одностатеві, дрібні, зеленувато-червоні, зібрані в пухку китицю. Плід - тригранна сім'янка. Цвіте в травні-червні. Зростає на луках, узліссях лісу, галявинах, культивується на городах. З лікувальною метою використовуються листя, коріння і плоди. Листя заготовляють у першій половині літа і сушать в добре провітрюваних приміщеннях під навісом. Коріння заготовляють восени або рано навесні. У листі щавлю містяться флавоноїди, ліпіди, білки, невелика кількість цукрів, мінеральні солі, органічні кислоти (яблучна, щавлева, лимонна), каротин, вітаміни В, і В, С, К, РР. У коренях щавлю містяться дубильні речовини, вітамін К та інші речовини. У плодах - вітаміни С, К, РР, каротин, флавоноїди, антрахінони. Щавель кислий широко використовується в народній медицині. Він був відомий і в стародавні часи. В травниках XVI ст. можна зустріти запозичені у стародавніх грецьких і римських лікарів рекомендації використовувати щавель як засіб, що сприяє травленню, поліпшення менструального циклу, а також проти глистів. Щавель застосовують в арабській, тибетській і китайській традиційній медицини, в гомеопатії. Препарати щавлю кислого мають в'язжучу, кровоспинну, діуретичну, антиалергійну, протицинготну, жовчогінну, антитоксичну, протигрибкову і знеболюючу дію. З давніх-давен щавель застосовується як засіб, що поліпшує травлення, зменшує процеси бродіння в кишечнику і як прекрасний засіб для збагачення організму вітамінами.