Залізо - один із елементів, рухливість якого в рослині посередня або навіть повільна. Розподіл заліза зі старої тканини в молодшу тканину відбувається повільно, і його дефіцит спочатку з’являється на наймолодших листках. Залізо прямо чи опосередковано бере участь у численних процесах життєдіяльності рослин. Перші симптоми дефіциту заліза (хлорозу) можна помітити на наймолодших листках, які мають світло-жовтий колір між листовими нервами, тоді як нерви зелені, що свідчить про менший дефіцит цієї поживної речовини. У випадках, коли спостерігається більший дефіцит, листя інтенсивно жовті і навіть біліють. Такі рослини відстають у рості, рідше утворюють квіткові бруньки на наступний рік і мають знижену стійкість до низьких температур. Дефіцит заліза виникає внаслідок різних факторів у ґрунті та рослинах, їхньої взаємодії, екологічних умов, застосування агротехнічних заходів, методів підживлення. Дефіцит заліза найчастіше виникає на карбонатних ґрунтах. Вони містять більшу кількість карбонату кальцію, тобто активного кальцію, який перешкоджає засвоєнню заліза. На таких землях хлороз є звичним явищем не лише на плодових деревах, а й на інших польових, овочевих, декоративних видах рослин. Хлороз такий же поширений на ґрунтах із значенням рН менше 7, як і на карбонатних ґрунтах. Непрофесійна кальцифікація (шляхом нанесення великої кількості кальцинованого матеріалу на всю поверхню або на частини ділянки) може різко збільшити рН. Внесення лужних добрив також призводить до появи хлорозу. Крім того, полив водою, що має високе значення рН, також призводить до хлорозу, адже занадто велика кількість фосфату в ґрунті здатна блокувати засвоєння заліза. Підживлення незрілими органічними добривами може бути причиною хлорозу, а також надмірної вологи та занадто ущільненого ґрунту.