Це старий вид плодів, якого немає на виробничих плантаціях та на більших площах. Зазвичай його можна зустріти як випадковий плід на аматорських плантаціях або на подвір’ях. Існує дві основні версії щодо його походження. Згідно з однією з них, він бере свій початок із району навколо Каспійського моря, тоді як, за іншою, — походить із Центральної Європи. Він був надзвичайно популярним у середні віки, а у Франції — досі вважається делікатесом, який вживають з різними винами. Мушмула — декоративне дерево, яке восени набуває золотисто-жовтого забарвлення, а в середині або пізньої весни зацвітає великими білими або рожево-білими квітами. Зазвичай вирощуються у формі куща або дерева. Де садити мушмулу? Мушмулу можна успішно вирощувати в районах до 1000 м над рівнем моря, але найкращі результати дає при вирощуванні до 700 м. Більше підходить для сонячних та провітрюваних місцевостей. Стійка до низьких температур (може витримувати температури до -30 °C без пошкоджень), а високі температури можуть зашкодити, особливо якщо вони зберігаються протягом тривалого періоду часу. Добре переносить низькі температури під час спокою завдяки пізньому цвітінню, пізні заморозки ніколи не пошкоджують квіти або плоди. Потребує пухкого ґрунту. Важкі та водостійкі ґрунти несприятливі. Мушмулу можна вирощувати на різних типах ґрунтів, крім надзвичайно вапняних або погано дренованих. Оптимальне значення рН ґрунту становить близько 7, тому ґрунт повинен бути нейтральним. Для оптимального росту і хорошого урожаю їй потрібна достатня кількість вологи. Найкраще саджати мушмулу восени. Посадка рекомендується на 4х4 або 4х3 метри. Плодоносити починає з другого року після посадки. Вимоги до вирощування мушмули подібні до вимог до яблук, за винятком того, що саджанці мушмули досить стійкі до хвороб рослин і шкідливих комах. Однак мушмула може бути атакована гусінню, що поїдає листя, і грибковою плямистістю листя. Мушмулу найчастіше розмножують прищепленням на вегетативні підщепи айви.