Її можна вирощувати для різних цілей: для виробництва зеленого корму, силосу, сіна, як захисну культуру та культуру для сидерату, а також як чудове пасовище для бджіл. На практиці це найчастіше комбіноване використання в якості меду та захисної культури або сидерату. Крім того, фацелію часто вважають нематоцидною рослиною, тому вона дуже корисна для підтримки педогігієни ґрунту. Це твердження підтверджується результатами останніх досліджень у Німеччині, які вказують на те, що вирощування фацелії як проміжної культури дозволило зменшити кількість бурякових нематод у ґрунті на 20-30%. Через велику частку листяної маси в загальній сухій речовині (понад 50%) вона дає мало сіна, тому її рекомендується використовувати в зеленому стані або для силосування (після заморозків). За харчовою цінністю вона схожа на конюшину. Останнім часом фацелію найчастіше використовують як захисну культуру для накопичення азоту на ріллі, коли ми не вирощуємо основну культуру. Для цього фацелію висівають як наступну або післязбиральну культуру, оскільки вона поглинає значну кількість азоту (до 150 кг / га азоту) протягом своєї вегетації. Це можливо, оскільки за короткий час вона утворює відносно велику надземну рослинну масу (3 - 5 т / га сухої речовини). Через високий вміст азоту в рослині вона надзвичайно швидко розкладається в ґрунті після оранки. Отже, її розорюють за два тижні до посіву наступної озимої культури, або пізньої осені (листопад), якщо посів наступної культури планується навесні. Пізня оранка восени, коли температура опускається нижче 8 ° C, перешкоджає мікробіологічній активності в ґрунті та вимиванню мінерального азоту, який утворюється в результаті розкладання розораної рослинної маси.