Еддо — це африканська назва овоча, який на тихоокеанських островах і в Америці називають Таро, а на Шрі-Ланці — Кандилу. Він має безліч місцевих назв, і його часто називають «слонячі вуха», коли вирощують, як декоративну рослину. Також цей овоч знають під назвами: колоказія їстівна (Colocasia esculenta), колоказія стародавня або ж дашин. Таро — загальна назва коріння й бульб кількох рослин із сімейства ароїдні (Araceae). Родом Таро з півдня Індії та Південно-Східної Азії — це багаторічна тропічна рослина, яку переважно вирощують, як коренеплоди для їстівного крохмалю та як листовий овоч для їжі в Африці, Океанії та Індії. Вважається, що Таро виник в Індо-Малайському регіоні, можливо, у східній Індії чи Бангладеші, і поширився в Південно-Східній та Східній Азії та на Тихоокеанських островах, на захід до Єгипту та східного Середземномор’я, а потім на південь та захід до східної та західної Африки, звідки він поширився на Кариби та Південну Америку. Також, вважається, що Еддо — це одна з перших культурних рослин у світі. Еддо має плоди схожі на бульбу подібної до картоплі, проте має тонку шкірку й містить значно менше води та більше крохмалю й білка. Смак виразніший від смаку картоплі й нагадує волоські горіхи після варіння. Окрім коренів рослини вживають також листя, багаті вітамінами В1, В2, В3, В6 та С, мінералами, залізом, цинком, міддю, фосфором, марганцем і харчовими волокнами. Перед споживанням, Таро потрібно термічно обробляти, оскільки рослина містить небажаний оксалат кальцію. Також Таро або Еддо готується, так само як картопля, через випікання, варіння, смаження чи для соте. Через менший вміст води приготування займає більше часу. Великі бульби можна фарширувати фаршем і запікати в духовці при температурі 180 °C.