Ріпак дає багаті врожаї при достатньому мінеральному харчуванні основними поживними речовинами азотом, фосфором, калієм та сіркою. Ця культура має більш високі потреби в азоті та фосфорі під час її інтенсивного росту та розвитку. Азот в раціоні олійного ріпаку в першу чергу впливає на врожайність, зміст та якість олії. Фосфор накопичується найбільше в меристематичній тканині молодих рослин, оскільки вони засвоюють його краще, ніж старші. У раціоні олійного ріпаку фосфор підвищує стійкість молодих рослин до низьких температур, до полягання та до хвороб на пізніх стадіях розвитку. Посіви ріпаку, добре підживлені фосфором, дозрівають рівномірно і раніше, а якість їх врожаю підвищується. Калій відіграє важливу роль у стійкості олійного ріпаку до низьких температур, покращує міцність стебел та зменшує ризик посадки рослин. У раціоні олійного ріпаку калій необхідний для синтезу органічних сполук і впливає на якість жирних кислот у зерні, а найбільші потреби олійного ріпаку для споживання калію - у фазі цвітіння. Ця культура також має великі потреби у вторинних поживних речовинах, сірці та магнії, особливо у стадії подовження стебла та до кінця цвітіння. Сірка важлива в раціоні олійного ріпаку, оскільки впливає на збільшення сухої речовини та вмісту олії в зерні, а його дефіцит може виникнути на піщаних, слабогумусних і лужних ґрунтах. Визначаючи кількість і співвідношення мінеральних добрив у рапсовому раціоні, необхідно провести хімічний аналіз ґрунту для визначення родючості ґрунту, потреб кожного сорту чи гібриду в певних поживних речовинах та плановому врожаї на вегетаційний рік залежно від кліматичних умов. Для врожаю від 3-5 т / га потреби олійного ріпаку в поживних речовинах складають: азот (N) 120-180 кг, фосфор (P2O5) 80-120 кг, калій (K2O) 150-200 кг та сірка (SO3) 50-80 кг на гектар виробничої площі. Різниця між кількістю поживних речовин, що надаються рослині ґрунтом, та потребами рослини в певному врожаї повинна компенсуватися мінеральною підгодівлею.