Позакореневе підживлення насправді є додатковим живленням рослин і не є заміною живлення через ґрунт, тобто через коріння, оскільки потреби рослин у поживних речовинах (макроелементи азот, фосфор та калій), як правило, вищі за концентрації, які переносять листя, тому рослини слід обприскувати дуже часто, що не є ані практичним, ані фінансово вигідним. Позакореневе підживлення дуже ефективне для забезпечення рослин поживними речовинами, надходження яких із ґрунту ускладнене з різних причин, або через виникнення антагонізму іонів у ґрунті, або через інактивацію поживних речовин при занадто високих (залізо, марганець, бор, фосфор) або занадто низьких (фосфор, молібден, магній) значеннях рН. Цей спосіб живлення дуже корисний у несприятливих кліматичних умовах (тривала посуха, низька температура ґрунту, застій поверхневих вод), при вирощуванні в монокультурі, коли в ґрунті виснажуються певні поживні речовини. Позакореневе живлення є дуже ефективним при застосуванні у критичних фенофазах (стадіях розвитку рослини), коли рослина не має достатнього надходження поживних речовин лише через ґрунт через корінь, тобто коли потреби більші, ніж осідання з ґрунту. Особливо це стосується мікроелементів та азоту. Позакореневе підживлення збільшує використання поживних речовин, і внесення добрив можливе за несприятливих ґрунтових умов. Оскільки кожна процедура має свої переваги, так вона має і деякі недоліки. Як уже зазначалося, позакореневе живлення є лише додатковим живленням, оскільки воно не створює запасів поживних речовин, і особливо важко додати рослині достатню кількість макроелементів. При використанні надмірна концентрація розпилювача та великий діаметр отворів на розпилювачах є особливо небезпечними. Тому необхідно дотримуватися інструкцій виробника, що прописують спосіб приготування спрею.