Саджанець, посаджений навесні, має набагато кращу енергетичну та генетичну схильність ніж той, який висаджений у липні, серпні та особливо у вересні. Це безпосередньо впливає на прийом розсади і урожайність. Якщо садити в липні та серпні, температура висока, відносна вологість низька, ґрунт часто сухий, і складно добре його підготувати. На додаток до краплинної системи слід вводити росу для підвищення вологості та поліпшення мікроклімату. В іншому випадку існує ризик не отримати великий відсоток саджанців (30-40%), що автоматично робить саджанець дорожчим і знижує урожай наступного року. Якщо очікуються сприятливі погодні умови і саджанці висаджуються пізно, у вересні чи жовтні, то будьте майже на 100% впевнені, що наступного сезону врожаю не буде взагалі або він буде незначним. У будь-якому випадку його буде менше, ніж у випадку, коли ми проводимо весняну посадку. Основна відмінність літньої полягає в тому, що перший урожай отримують лише наступної весни, а приблизно через 20 днів саджанець починає викидати свої квіти, які до осені потрібно кілька разів обрізати. Все це робиться для того, щоб змусити рослину «проштовхнути» потенціал у свій розвиток, щоб дати більший урожай наступного року. Якби квіти залишились, рослина направила б свій потенціал у розвиток плодів, вони залишились би нерозвиненим і урожай наступного року був би дуже малий. При весняній посадці після збору врожаю рослина зацвітає лише наступної весни. Після літньої посадки, коли вона проводиться в середині липня, перший весняний урожай становить приблизно 60% від максимального генетичного потенціалу, і в міру того, як посадка рухається до осені, цей відсоток падає. Якщо ж саджати рослини в кінці вересня, а холодні дні настають швидко, можете бути майже на 100% впевнені, що наступної весни ми не будемо збирати полуницю, оскільки саджанцю не вистачало часу, сонячного світла та достатньої кількості тепла, щоб саморозвиватися та накопичувати потенціал родючості для наступної весни.