Алтея лікарська - трав'яниста багаторічна рослина з волохатим до 2 метрів нерозгалуженим стеблом. Уздовж стебла по черзі розташоване листя на ніжках, по обидва боки порослі густими й білими м’якими волосками, завдяки яким вони мають сірий або сіро-зелений колір.

Листя трилопатеві, а іноді й п’ятилопатеві, мають нерівно обрізаний край. Квітки біло-рожеві та розташовані в пазухах листя. Рослина цвіте з травня по серпень, особливого запаху не має, смак гіркий.

Прабатьківщиною алтеї є територія навколо Каспійського моря та східного Середземномор’я. Звідки була перенесена в південну та центральну Європу, де її вирощували в садах, подекуди вона росте як дика. Любить глибокі ґрунти, найкраще росте на нижчих вологих луках і пасовищах, разом із чагарниками та кущами.

Корінь алтеї видобувають восени, очищають від землі, від шкірки й нарізають паличками, швидко сушать у теплому місці та зберігають у герметично закритих ящиках.

Листя і квіти збирають, поки вони молоді, сушать їх у затіненому та провітрюваному місці. Алтея містить 75% вуглеводів, 1,5% жирної олії, 10% цукру, сахарози, 35% слизу (глюкози), 35% крохмалю, а також вітаміни групи В, каротин та інші корисні інгредієнти.

Використовують цю лікарську рослину для лікування багатьох хвороб. Корінь і листя застосовують під час лікування слизових оболонок (рота, глотки, шлунка, сечовивідних органів та дихальних шляхів), хронічного бронхіту, сухого кашлю, емфіземі тощо.

Корінь алтея також використовують для лікування чутливого шлунка, виразкового коліту, діареї, дизентерії, у разі проблем із надлишком шлункової кислоти тощо. Він також ефективний при лікуванні захворювань сечовивідних органів та шляхів (запальні стани, нефрит, різні інфекції, катар сечового міхура, камені та пісок у нирках та сечовому міхурі).

Для лікування шкірних захворювань (дерматити, висипання, лишаї, кропив’янка) алтею використовують у вигляді компресів або розчинів для промивання. У формі мазі використовують її для лікування виразок, варикозу, опі