Настурція лікарська (лат. Nasturtium officinale) - скромна, але дуже цінна рослина. В народі має різні назви, такі як крес водяний, повзуни, хрін водяний, хрін дикий, та інші. Той факт, що настурція містить більшу кількість заліза, ніж шпинат, і більше вітаміну С, ніж лимони та апельсини, свідчить про її харчову цінність. Хоча її лікувальні властивості були відомі з давніх часів, ця рослина дещо забута поколіннями. Розвиток класичної медицини призвів до нехтування здоровою їжею, яку природа пропонує нам на долоні. Однак з кожним днем все більше людей повертається до природи, тому ця надзвичайно поживна рослина все частіше присутня в альтернативних методах лікування та дієтах. Настурція лікарська відома з давніх часів Походження настурції лікарської - район Євразії, але сьогодні вона широко поширена і її можна зустріти майже скрізь у світі. Вона відома як одна з найдавніших рослин, використання якої сягає далекої історії. Багато древніх народів використовували настурцію у своєму харчуванні та для лікування різних захворювань. Давньогрецький лікар і батько медицини Гіппократ цінував цю траву і рекомендував для лікування легеневого катару, зубного болю, хвороб горла, зоба та хрипоти. Серед давніх греків, єгиптян та римлян настурція була відома як потужний засіб відновлення енергії. Єгипетські фараони наказували своїм рабам щодня пити сік з настурції, щоб підтримувати силу і, отже, продуктивність. Вона була частим гостем у меню римських імператорів, оскільки вони вірили, що ця надзвичайна рослина допоможе їм очиститися від думок і прийняти важливі рішення. Перські солдати, згідно з наказом царя, повинні були споживати водяний крес, щоб зберегти здоров'я та сили для походів та боїв.