Перше підживлення впливає на формування листя, і не слід проводити його занадто рано. Підживлення азотом слід адаптувати до погодних умов, і найкраще його починати, коли добові температури будуть вище 10 °C, оскільки тоді відбувається швидке збільшення надземної маси. А посіви зазвичай перебувають на стадії розвитку 3-4 листків. Перше підживлення впливає на концентрацію хлорофілу в листі та фотосинтез. Якщо провести її занадто рано (на снігу чи мерзлому ґрунті), вона буде неефективною й, окрім того, може завдати шкоди навколишньому середовищу та рослинам. При низьких температурах рослина не може поглинати азотні добрива у формі амонію або аміду та вносити їх в органічні речовини, тому вони залишаються невикористаним. Крім того, через короткий етап кущіння (особливо з озимим ячменем) важливо не спізнюватися з першим підживленням. Перевагу віддають підживленню вапняково-аміачною селітрою, оскільки вона містить 50% азоту у формі нітратів та 50% у формі амонію. Вноситься 100-150 кг/га. Підживлення також можна проводити за допомогою карбаміду (сечовини) у кількості 80 кг/га, але лише в разі очікування раптового підвищення температури. Друге підживлення виконують через 25-30 днів після першого. Ідеальний час для другого підживлення - поява першого вузлика (коліна). Тоді використовується 150-200 кг/га вапняково-аміачної селітри або 100-120 кг/га карбаміду. Вапняково-аміачну селітру рекомендується використовувати на кислих ґрунтах, тоді як нітрат амонію та карбамід - на нейтральних і слаболужних ґрунтах. У цей період сечовину можна застосовувати позакоренево (поверх листя), за винятком твердої форми. При позакореневому застосуванні використовується 200-300 л/га 20% розчину. Нанесення слід проводити рано вранці або ввечері, коли відносна вологість повітря вища, зменшуючи тим самим ризик опіку листя. Розчин сечовини слід готувати напередодні, щоб зрівняти температуру розчину і повітря, і таким чином уникнути стресу рослини.