Попіл давно визнаний поліпшувачем ґрунту та стимулювачем росту рослин. Навіть стародавні римляни фіксували значення повернення попелу в землю. У 18 столітті попіл, отриманий при спалюванні деревини, використовували для отримання карбонату калію. Тоді американці були експортерами попелу. Ще в 1790 р. першим промисловим процесом, який був запатентований в США, було отримання добрив із попелу. Оскільки згодом було виявлено дешевші джерела вапна та калію для добрив, ринок попелу затих. Багато людей використовують деревину як дрова в холодні місяці, тому часто у них багато попелу, з яким вони не знають що робити. Але його не потрібно викидати, бо це цінний багатоцільовий матеріал, який ми можемо використовувати в саду та вдома. Цей неорганічний матеріал утворюється при спалюванні органічного матеріалу, а корисний попіл - це виключно природні дрова, а не хімічно оброблена деревина (фарбована або покрита лаком деревина, різні види брикетів та пелет). Характеризується надзвичайно лужними властивостями та вмістом мінеральних речовин, важливих для росту та розвитку рослин, найважливішим з яких є калій і кальцій, а також містить фосфор і магній, а також багато мікроелементів (мідь, бор, цинк, марганець, молібден, натрій, залізо). Точний склад залежить від породи деревини (старіша, а також тверда деревина, як дуб і клен, має кращу якість, ніж гілки). Хімічний склад попелу важко стандартизувати, оскільки існують великі відмінності між різними типами. Було встановлено, що попіл містить багато калію, а ще 10-40% вапна, 5-10% фосфору та велику кількість мікроелементів. Він не містить азоту, тому його потрібно додавати окремо. У порівнянні з мінеральними добривами попіл мав би співвідношення 0-1-3 (NPK). Деревна зола також може містити кілька елементів, які згубно впливають на навколишнє середовище, наприклад важкі метали.