Ріпак не можна сіяти після соняшника, сої, гірчиці та бобових
Ріпак - одна з найдавніших культурних олійних культур. Він є чудовим джерелом олії, яка використовується в харчуванні людини, і містить високоцінні білки для свійських тварин. Ріпакове насіння містить близько 45% олії та 20% білка. Капустяні, до яких належить ріпак, виділяють біологічно активні сполуки, що чинять токсичну дію на ґрунтових збудників, нематод та деякі бур’яни. Ріпак використовується для виробництва біодизеля, лаків, фарб і мастильних матеріалів. Довгий корінь ріпака дає йому змогу використовувати поживні речовини з глибших шарів землі. Ріпакова олія багата ненасиченими жирними кислотами. Він містить омега-3, -6 і -9 жирні кислоти, із яких омега-3 і омега-6 є необхідними для людського організму, але він не може їх створювати, тому їх потрібно вживати.
Яра форма олійного ріпаку здебільшого вирощується в тих частинах світу, де відсутні умови для вирощування озимого ріпаку, де зими довгі та суворі, що призводить до вимерзання посівів. Вирощують його також у теплих кліматичних умовах, у яких немає умов для яровизації.
Ярий ріпак висівають наприкінці березня, на початку квітня, коли минає ризик заморозків. При сівбі ярого ріпаку слід подбати про сівозміну. Через атаку хвороб та шкідників його вирощують на одній ділянці з перервою в чотири-п’ять років. Оскільки він має спільних шкідників і збудників хвороб із соняшником, соєю, білою й чорною гірчицею та бобовими, цих видів слід уникати як попередні культури. Після передпосівної підготовки ґрунту найкраще почекати дощу, а потім сіяти ярий ріпак, щоб він проростав якомога швидше. Оскільки насіння ріпаку дуже дрібне, посів проводять на глибину від 2 до 3 см із міжряддям 25 см. Щодо ґрунтово-кліматичних потреб, то ярий ріпак мало чим відрізняється від озимого, незважаючи на те, що дає нижчі врожаї, ніж озимий ріпак.
Пока нет комментариев. Будьте первым!