Шафран, який використовувався як ліки та барвник, був відомий з давніх часів, згадується в Біблії, прославлений ще в Месопотамії 5000 років тому. Сьогодні його роль здебільшого обмежується кулінарним використанням, що робить його не менш цінним. Більше того, ця спеція дуже цінується і використовується майже у всьому світі. Шафран часто називають " королем спецій ", а його унікальний аромат визначає характерний смак традиційної іспанської паельї з Валенсії, італійського різотто, страв з баранини та курки, французького рибного супу, індійських солодких соусів... Шафран луговий (Crocus sativus L.) - рослина з сімейства ірисових. Ця пряність, яку ми знаємо, отримується з верхівки маточки (рильця) квітки, яких у кожній квітці лише три. Що стосується сенсорних якостей, шафран інтенсивно запашний, з трохи гірким смаком. Корінь слова шафран зустрічається в арабському слові za'fran, що означає "бути жовтим", відповідно до характерного жовтого кольору, який він виділяє. Шафран застосовується в кулінарії з 10 століття до н.є. Це була улюблена пряність фінікійців, котрі купці привозили під час усіх подорожей. Стародавні греки та римляни використовували шафран для парфумерних ванн. Вважається, що він є рідним для Східної Греції або Криту, однак оскільки шафран розмножується не насінням, а діленням цибулин, його поширення на більші географічні відстані вимагає допомоги людини. Сьогодні шафран культивують в районах від Іспанії до Індії. Найбільшими виробниками є Іспанія та Іран із понад 80% світового виробництва. У Європі виробництво шафрану обмежується майже виключно середземноморським районом. Його також виробляють у значно менших кількостях в Італії, Греції, Криті, Франції та Китаї.