Сочевиця звичайна (Lens culinaris) - це рослина роду Сочевиця родини бобових. Крупнонасінна сочевиця походить з Південно-Східної Азії, а дрібнонасінна - з Африки, ймовірно, Єгипту. Сочевиця була відома єгиптянам та грекам. Як свідчать археологічні знахідки, її культивували в пізньому кам’яному віці. Сочевицю вирощують заради зерна, яке використовується в харчуванні людини. Водночас стебло, скошене під час цвітіння, є якісним сіном для годівлі худоби. Це однорічна самозапильна рослина, яка виростає у висоту до 0,5 м. Сочевиця має морфологічні та біологічні властивості подібні до інших бобових культур. Вона має веретеноподібний корінь, трав’янисті стебла з парово-перистими листками, які пускають вусик вгорі. Квітки розташовані в пазухах листя групами. Плід сочевиці - це ромбоподібний стручок з 1-3 насінинами. Насіння можуть бути різного кольору, від жовтого до оранжевого, зеленого до чорного. Вегетаційний період сочевиці становить від 70 до 120 днів.