Софора японська (син. Styphnolobium japonicum Schott ); Fabaceae, росте як дерево висотою до 25 м. Незважаючи на назву японська, цей вид походить саме з Китаю та Кореї, хоча в Японії її багато де вирощують. У природних середовищах існування софора найчастіше трапляється поодиноко. Шлях до Європи Софора - швидкозростаючий вид, який добре росте на глибоких і свіжих ґрунтах і який добре відновлюється з пнів. Як декоративний вид, софора була занесена на плантації Європи між 1747 і 1750 роками, і історія її прибуття майже кінематографічна. Довгий час Китай був країною, закритою для іноземців, і його екзотична флора була невідома західним вченим. Серед перших, хто офіційно побачив Китай, були місіонери, які прибули на запрошення імператора Китаю Чоена Лунга вирощувати сад «Ідеальне світло», що повинен був містити елементи європейських квітів. Поки вся команда працювала над вирощуванням нового Імператорського саду, один з місіонерів, П’єр д’Інкарвіль, відповідав за збір та доставку ботанічного матеріалу з Китаю до Європи. Серед зібраного насіння була і софора. Хоча д'Інкарвіль не був ботаніком, готуючись до цієї тривалої подорожі, він півроку вивчав ботаніку в королівському саду в Парижі. Це була унікальна можливість для західних вчених познайомитися з флорою далекого Китаю. Але доставити посадковий матеріал, здавалося, було важче, ніж потрапити до закритого Китаю. Для початку д'Інкарвіль мав можливість пересування країною, але досить обмежено, і навіть коли він отримав дозвіл на поїздку, це був неправильний час року для збору рослин. Колекції, надіслані кораблем, кілька разів зазнавали корабельної аварії або були конфісковані британцями. Врешті-решт, після численних невдалих спроб доставити посадковий матеріал, д'Інкарвіль обрав звичайний караван через Монголію та Сибір до Москви.