Спельта (Triticum spelta) є представником родини зернових (Poaceae). Це один із найдавніших відомих видів злаків, археологічні знахідки спельти в Європі сягають епохи бронзи. Щоб отримати готове для споживання зерно, спельта потребує окремої процедури — вимолочення зерна (позбавлення лусок), для чого використовуються відцентрові машини. Через складність вимолочення пшениця свого часу витіснила спельту з широкого вжитку. Та в останні двадцять років країни з розвиненим сільським господарством нарощують виробництво спельти. З огляду на те, що її вирощування можливе в органічному та стійкому сільському господарстві, популярність спельти повертається. Також її вирощування збільшило б різноманітність раціону людини. Культура стійка до екстремальної погоди Спельта - це однорічна культура, яка сягає в висоту до 1,5 м. Корінь гіллястий і волокнистий. Стебла довгі і тонкі. Вони створюють більше нових пагонів. Зелене листя довге, вузьке і гладеньке, нагадує пшеницю. Квітки двостатеві і запилюються вітром. Колоски довгі (15 см) і пухкі, а під час збору врожаю розпадаються на колоски з двома-трьома плодами. Зерно темнішого кольору, ніж зерно пшениці, грубе та подовжене. Спельта стійка до морозів та інших екстремальних погодних умов. Незважаючи на стійкість, спельта дає менші врожаї порівняно з пшеницею. Її вирощування не потребує великих інвестицій, оскільки приносить плоди навіть при гіршому удобренні і не потребує використання пестицидів. Завдяки генетичному поліморфізму, вона стійка до шкідників та хвороб та ідеально підходить для органічного землеробства. Спельта може рости на легких, суглинистих та глинистих ґрунтах, віддає перевагу дренованому ґрунту, а також може рости на ґрунті, що не потребує поживних речовин. Вона не може рости в тіні. Рослина краще себе почуває на вологому ґрунті, посуха ускладнює її зростання. Найкраща врожайність спостерігається на чорноземних та дуже родючих ґрунтах. Ідеальний pH становить близько 6, але вона процвітає і при рН 7.