Кульбаба надзвичайно багата своїм хімічним складом. Вся рослина містить інулін, тараксацин, тараксин, тараксацерин, фітостерини, кислоти, ферменти, сапоніни, дубильні речовини, смолу, віск, гель, цукор, білки, багато мінералів тощо. Листя багате на вітаміни А, В, С і D. В кульбабі більше заліза, ніж у шпинаті, і, як це не дивно, вона містить більше вітаміну А, ніж морква. Вважається однією з найкращих трав при проблемах з нирками, печінкою та жовчним міхуром. Вона працює як засіб для поліпшення загального обміну речовин. Лікує різні захворювання всіх внутрішніх органів, різні запалення, кровотечі та шкірні захворювання. Препарати стимулюють роботу всіх залоз і мускулатури травної системи, збільшують секрецію залоз, стимулюють розсмоктування продуктів обміну речовин, корисні для очищення шкіри та для лікування ревматичних захворювань та подагри. Корінь покращує діяльність травного тракту, очищає кров, розчиняє, освіжає, очищає, відкриває, сприяє виведенню поту, сечі та жовчі, виводить токсини з організму, допомагає печінці відновлюватися. Свіжовичавлений сік очищає і зміцнює кров і застосовується для лікування печінки, жовтяниці, нирок, селезінки, сечового міхура, висипу, ревматизму або для виведення каменів і токсинів з організму. Квітконоси прибирають свербіж, лишаї та висипи, очищають шлунок від усіх токсичних речовин. Як сечогінний засіб, він дуже успішно впливає на виведення з організму рідин і, отже, токсичних речовин. Кульбаба має виняткову властивість очищати кров. Вона рекомендована діабетикам, а також важлива для лікування респіраторних, очних та шкірних захворювань. Кульбаба - цінна лікарська рослина, і її слід застосовувати універсально та регулярно. Кульбабу не рекомендується застосовувати під час антибіотикотерапії. Якщо рослина вживається у великих кількостях, це може спричинити діарею, порушення серцевого ритму та кровотечу у дітей. Слід бути обережними при важко хворій печінці, надлишку шлункової кислоти та виразці шлунка .