Pratylenchus нарівні з Meloidogyne вважаються найбільш небезпечними родами рослинних паразитичних нематод, які призводять до зниження урожайності. Ці ендопаразити завдають значної шкоди польовим культурам (картопля, кукурудза, пшениця), овочевим культурам (цибуля, селера, квасоля, горох), полуниці, фруктам, трояндам та деяким типам кущів. Ступінь шкоди залежить від кліматичних та едафічних факторів, рівня толерантності або непереносимості окремих сортів. Pratylenchus входять у тканину кореня і швидко рухаються вздовж нього. Пізніше відбувається гниття та розкладання коренів, яке прискорюють бактерії та гриби, що мешкають у ґрунті, і вони потрапляють у тканини кореня через отвори, створені жалом нематод під час годування. Pratylenchus малі та мігруючі, червоподібної форми. Тіло самок трохи довше самців. Після запліднення самка відкладає яйця в кореневу тканину або в ґрунт. Після виходу з ґрунту личинки другої стадії харчуються коренем і оболонкою. Цикл розвитку нематод триває від 30 до 86 днів, залежно від температури - найкоротший при 30 °C. Корінь рослини може бути атакований на всіх стадіях розвитку. Нематоди можуть зимувати у стадії яєць, личинках четвертої стадії та у дорослому стані. Більшість видів Pratylenchus spp. найбільш поширені на легких і піщаних ґрунтах. Їх контролюють шляхом фумігації ґрунту (використовуються хімічні препарати, що діють у вигляді газу) перед посівом або посадкою. Також успішним є термічна стерилізація та соляризація ґрунту. Рекомендується дотримуватися багаторічної сівозміни та контролю бур’янів. Екологічною формою захисту є вирощування нематоцидної рослини чорнобривців (Tagetes patulla L.). Це може зменшити кількість пратиленхів на 80-100%. Коріння чорнобривців містять речовини, токсичні для нематод при розчиненні у воді. Крім того, природні активні речовини, що містяться у чорнобривцях, є подібними сполуками, що містять антинематодні агенти, вироблені в хімічній промисловості.