Як тільки стручки починають дозрівати, самки проколюють ледь помітний отвір, в який вони відкладають одне або кілька яєць. Одна самка може відкласти від 70 до 80 яєць. Як тільки вони вилуплюються, личинки починають харчуватися вмістом зерна, переважно на його поверхні. Личинки можуть швидко переходити від одного зерна до іншого, що ускладнює їх захист, особливо при зберіганні. Дорослі особини теж гарно пересуваються й з легкістю переходять з одного поля на інше. Якщо фермер виявив на своїх полях це захворювання, то рекомендуємо перевірити й склади. Захист поля передбачає посів незараженого насіння. Також урожай слід збирати своєчасно, щоб запобігти міграції з однієї ділянки на іншу. Очищену квасолю не слід залишати для висихання в полі, оскільки шкідник продовжує відкладати яйця на стручки. Квасоля сушиться в ізольованих приміщеннях, до яких довгоносик не може дібратися. Механічні заходи контролю — це вплив низьких температур на мішки із зернами, до яких чутливий довгоносик. Чим нижча температура, тим коротший період часу до вмирання довгоносика: при температурі 0 °C він помре через 30 днів, при температурі -4 °C він помре через 15 днів, а при температурі -15 °C - за один день. Найкраще зберігати боби взимку при температурі близькій до нуля градусів. Квасолю, яку згодом використовуватимуть для їжі, також можна помістити під дію високих температур і таким чином захистити її від довгоносиків. Квасоля повинна перебувати під впливом температури від 80 до 90 °C протягом 4-5 хв. Після впливу високих температур дайте квасолі охолонути. Оброблена таким чином квасоля не підходить для посіву. Хімічний захист починається в момент дозрівання стручка. Потім і через шість-сім днів боби слід обприскати одним із синтетичних піретроїдів. У домашньому господарстві перед заповненням складу новою квасолею, його слід ретельно очистити від попередніх зерен. Після очищення підлогу та стіни слід обприскати препаратами, які мають контактно-фумігантну дію (газова фаза)