Свіжий березовий сік застосовується при лікуванні захворювань крові, печінки, сечових шляхів, шкіри, а також при цинзі, висипу та для зміцнення організму. Кору використовують для приготування ванн для лікування різних шкірних інфекцій, пітливості ніг, висипу, виразок. Чайний відвар, приготований з кори, використовується для промивання та ополіскування шкіри при її інфекціях, волосся, усунення лупи, а також для внутрішнього застосування при хронічних захворюваннях шкіри, легенів, водянці та подагрі. Чай з листя: одна чайна ложка подрібненого сухого листя заливається 200 мл окропу. Чай накривають кришкою і залишають постояти півгодини, а потім проціджують. Щодня вживають від двох до чотирьох склянок чаю, приготованого таким способом. Чай з кори: 30 г кори замочують на 12 годин у суміші з 250 мл вина і 250 мл води. Після цього настій кип’ятять п’ятнадцять хвилин і проціджують. Випивають дві-три склянки чаю на день або одну столову ложку щогодини. Випивайте по одній склянці свіжого соку натщесерце вранці. Можна змішати п’ять-шість столових ложок свіжого березового соку з козячим молоком та медом або з невеликою кількістю вина для весняного очищення організму, при піску в нирках, шкірних висипаннях. Однак свіжий сік також можна використовувати для втирання в шкіру голови для зміцнення коренів та видалення лупи. У косметиці його використовують як загальнозміцнювальний засіб для очищення обличчя та проти сонячних плям. Настоянка: 20 г листя або бруньок замочують на п’ять днів у 100 мл 60% спирту. Одну столову ложку настоянки додають у чай, який вживають два-три рази на день при певних захворюваннях. Березовий дьоготь використовується для виготовлення сірчаної мазі для лікування свербежу шкіри та різних шкірних інфекцій. Протипоказання: чай з листя берези не має шкідливих наслідків для організму. Пити нерозбавлений сік не рекомендується, а препарати березового дьогтю можуть подразнювати шкіру.