Хвороба особливо поширилася останніми роками, коли високі температури восени та взимку, часті зміни теплої та холодної погоди призводять до зменшення товщини кори стовбура, а з часом і до її розтріскування. Це відбувається внаслідок активності камбію — утворювальної рослинної тканини. Після того, як кора тріскається, бактерія проникає і поширюється всередину дерева, що призводить до того, що провідні системи стовбура темніють, що найкраще видно в разі видалення поверхневого шару кори. Бактерії також проникають через рани або рубці, спричинені опаданням листя, через бруньки та квіти. На стовбурі та гілках з’являються некротичні плями, найчастіше наприкінці весни та на початку літа, які набувають темно-фіолетового кольору, у молодих дерев можуть призвести до висихання гілок та й усього дерева. Також ураження зазнають квіти, бруньки, листя і плоди: квіти і бруньки висихають, листя наприкінці вегетації набуває темного кольору і не опадає з гілок, а плоди стають фіолетовими і зморшкуватими. Під розтрісканою корою накопичуються білуваті колонії грибів і виділяється смола. Оскільки кісточкові плоди гірше переносять низькі температури взимку, ніж яблуні, а їх вегетація починається раніше, то зараження найчастіше трапляється в ті роки, коли рослини відчувають стрес. Бактерії найбільше люблять температуру близько 15 °C. Якщо садівники захистять рослини навесні, мало шансів, що хвороба пошириться протягом літа, оскільки високі температури не сприяють розвитку бактерій. Ось чому важливо оглядати дерева вже в кінці вересня, а особливо в жовтні, який за останні роки став теплішим. Рослини розгублені: погода більше підходить для весни, саме тому вони не готуються до зимового спокою і не накопичують у корені поживних речовин. Ми є свідками того, що пізньої осені, коли аномально тепла погода, може статися нове розпускання листя і цвітіння кісточкових плодів, особливо сливи.