Горох — це однорічна рослина, яка характеризується відносно розвиненою кореневою системою, жилки якої мають бульбочки з азотними бактеріями. Завдяки їм горох може зв’язувати азот із повітрям у доступній для рослини формі за умови, що в ґрунті залишається досить велика кількість для наступного врожаю. Завдяки всьому цьому горох є скромною рослиною, яка потребує відносно невеликих кількостей мінеральних добрив для його вирощування (70 г/м² NPK 8–16–24) тоді як гній взагалі не використовується при його вирощуванні. Однак для успішного вирощування гороху необхідно забезпечити ґрунт із нейтральною реакцією кислотності pH 6,5 — pH 7,2. Якщо ґрунт кислий або лужний, порушується робота симбіотичних бактерій, що негативно позначається на зростанні та розвитку самої рослини. Горох у районах із більш м’яким кліматом можна сіяти восени та навіть наприкінці літа. Зазвичай це послідовний посів з інтервалом у 7–8 днів, щоб збір урожаю та пропозиція на ринку тривали якомога довше. Так, в окремі роки посів гороху (при регулярному поливі) можна проводити наприкінці липня або на початку серпня. Як правило, у більш теплих районах сівбу гороху планують із початку осені до лютого. Низькі сорти гороху висівають у ряди, розташовані на відстані 20 см, а міжряддя — 3–5 см. Глибина сівби 3–4 см. У 100 грамах насіння знаходиться приблизно 400 насінин, чого достатньо для площі 3–4 квадратних метри. Збір врожаю починається тоді, коли стручки повністю розвинені, а зерно насичене, і коли стручки проростають під тиском. Урожай стручків на 1000 квадратних метрів становить 1–1,5 тонни, і зазвичай із кілограма стручків отримують приблизно 0,5 кг зерна.