Кизил в основному представлений як дикий чагарник або одиночне дерево. Він має таку властивість, що може рости де завгодно, але здебільшого його можна знайти на сухих, сонячних та кам’янистих сторонах легких листяних лісів, спільно з іншими чагарниками. Зустрічається на висоті до 1300 метрів. Переносить низькі температури до -30 градусів, пізні весняні заморозки можуть пошкодити бутони. Проте повної шкоди ніколи не відбувається через дуже тривалий період цвітіння. Для кизилу найбільше підходять від слаболужних до нейтральних ґрунтів. Кизил розмножується пагонами, живцями та стеблами, коли бруньки набрякають, це відбувається в кінці березня, на початку квітня, а також восени. Також можна користуватись щепленням на сплячу бруньку в кінці липня та на початку серпня. Плодові саджанці щепленого кизилу ростуть виключно як дерево. Розсада починає плодоносити лише на десятий рік, а в природі, в тіні інших дерев, з десятого по шістнадцятий рік. Однак шляхом відбору на розсаду та щеплення отримують саджанці, які дають врожай на другий-третій рік після посадки. Відстань посадки зазвичай становить 6 x 4 м, а на бідніших ґрунтах - 5 x 4 м. Рекомендується вирощувати у формі стебла з пірамідальною (конусоподібною) кроною, що дозволяє добре освітлювати її. На початку розвитку плодів можна зробити більш різку обрізку, тоді як пізню слід звести до мінімуму, щоб не заважати нормальному функціонуванню рослини. Пропозиція полягає в тому, що крім прищеплених рослин, у садах повинні бути присутні ті, що отримані з насіння, з метою сприяння адекватному запиленню.