Ожиномалина тайбері (Rubus fruticosus x ideaus) – ягідний плід, отриманий шляхом схрещування ожини та малини, названий на честь річки Тей у Шотландії. Він був запатентований у 1979 році. Якщо у вас є місце для вирощування лише одного куща ягоди, тайбері – чудовий вибір. Родючий кущ дасть великі соковиті плоди з солодко-терпким ароматним смаком протягом двох років. Ягоди чудово підходять для вживання в свіжому вигляді або для переробки на варення, соки та інші продукти. Звичайно, їх також можна заморозити. Вага плодів становить від 5 г у посушливий рік до 11 г у вологі роки. Загальний урожай з рослини може становити до 3,5 кг (залежно від відстані посадки), тобто 24 т з гектара. Ягоди входять до груп від 5 до 7 плодів. Їх колір варіюється від фіолетового до темно-фіолетового, коли дозрівають. Вони середньотверді, довгасто-конічної форми. Дозрівання плодів збігається з ранньостиглою малиною, а саме – середина червня, початок липня. Оскільки плоди м’які в дозрілому стані, збирати урожай практично неможливо при механізації. Ось чому вирощування тайбері не прижилося при інтенсивному вирощуванні. Вирощування кущів є найбільш практичним Гілки пишні і тверді, зі слабкими колючками. У молодих напівчагарників вони ширші, тоді як у старших мають більш вертикальний ріст, переважно без бічних пагонів. Хоча кущі не потребують опори, все-таки це рекомендується, оскільки ми можемо розподілити напівчагарник і вивести гілки в більш покладені позиції, тим самим надаючи їм повітря (менше вологи, менше хвороб), а також кращий сонячний вплив на плід. Найпрактичнішим є вирощування на дроті (як виноградник). Цвітіння у рослини слабке із середніми квітками, розташованими збоку на пагонах. Оскільки вид є самоплодним, запилювач не потрібен. Тайбері легко розмножується прикопуванням верхівки гілки, вона вкорінюється і дає новий пагін. Також можна розмножувати живцями. Краще це робити з середини вересня до середини жовтня. Її також можна садити взимку, якщо земля не промерзла .