Картопляна міль (Phthorimaea operculella) — один з основних шкідників картоплі. Вона завдає шкоди і в полі, і на складі. Крім картоплі, вона нападає на помідори, сині баклажани та тютюн. Під час вегетації в полі завдає шкоди картопляним культурам, а при сприятливих умовах на складі продовжує розвиватися та збільшує збитки. Критичний період нападу молі в полі — із середини липня до вивезення картоплі, а під час зберігання — з моменту завезення на склад. Шкідник може сформувати п’ять-сім поколінь у полі та на складах. Самка відкладає яйця на звороті листка або на стеблі, а потім— на бульбах, углибині вічка або на самій поверхні. Гусінь гризе внутрішні тканини протягом вегетаційного періоду, роблячи широкі рови неправильної форми, які вони заповнюють калом. Пізніше вони зариваються у стебло або переміщуються на бульби, якщо вони не вкриті ґрунтом. Таким чином пошкоджені бульби дістаються до складу, де моль продовжує цикл розвитку у сприятливих умовах. Під шкіркою у бульбах гусінь робить коридори, які, коли вона виходить з них, стають чорними, що є характерною ознакою присутності молі. Картопля, яку пошкоджує гусінь, заселена вторинними грибами, які спричиняють гниття. Засоби боротьби з картопляною міллю переважно профілактичні. Під час посадки здорових і непошкоджених бульб також важливе застосування сівозміни. Приміщення, які використовують для зберігання картоплі, повинні бути чистими, провітрюваними, з регульованою вологістю. Рекомендується, щоб отвори на складах були закриті сітками, через які шкідник не може потрапити на бульби, а також після вибирання картоплю не слід залишати на ділянках, а одразу заносити на склади. Не можна заносити на склад пошкоджені бульби, оскільки вони можуть містити гусінь молі. Якщо картопля не буде зібрана найближчим часом, рекомендується регулярно зрошувати ґрунт, щоб уникнути висихання і розтріскування, оскільки шкідник потрапляє до бульб, на які відкладає яйця, через тріщини в ґрунті.