Гірчиця біла (Sinapis alba L.) є однорічною рослиною, заввишки до 120 см, з жовтими квітками. Вона має потужну кореневу систему з численними кореневими волосками, які забезпечують посухостійкість. У разі передчасного посіву рослина швидко осипається. Вона дуже схожа на хрінницю сійну (крес-салат), і вони часто ростуть разом. Вирощують гірчицю завдяки різкому запаху молодого листя, яке використовується в сирому вигляді для салатів. Це зимова рослина, якщо вирощувати в дощових районах, її листя стає шорстким. Цвіте з травня по червень жовтими квітками з чотирьох пелюсток, які з’являються невеликими групами. Насіння має білий, коричневий або чорний колір, залежно від виду, і виділяє запах лише в разі подрібнення та змішування з рідиною. Гірчиця підходить насамперед для сидератів. Зменшує забруднення ґрунту нематодами. Агроекологічні умови вирощування гірчиці білої Рослина дуже стійка до низьких температур, тому рекомендується для вирощування у високогірних районах. Любить сонце, а влітку — м’яку тінь і багатий і проникний ґрунт. Стійка до морозів, якщо вчасно посіяти і провести належним чином підживлення. Агротехніка для вирощування гірчиці білої Попередні посіви можуть бути різними культурами, але їх потрібно вилучити з ґрунту раніше, щоб дати достатньо часу на обробку ґрунту та сівбу гірчиці. Після попередніх посівів слід зробити неглибоку оранку, а приблизно за 15 днів до сівби — основну оранку на глибині 30 см. Потім ґрунт зрошують, щоб вода не втрачалася і ґрунт занадто сильно не пересихав. Оранка виконується раніше, щоб ґрунт осів і заповнив повітряні порожнини. Підживлення можна проводити гноєм та мінеральними добривами. Гній переорюється при основному обробітку. Якщо не було проведено удобрення гноєм, необхідно вносити близько 100-120 кг/га азоту, близько 80-100 кг/га фосфору і 100-130 кг/га калію. Решту мінеральних добрив додають під час підготовки ґрунту до сівби.