Ожина (Rubus fructicosus) — рослина з родини трояндових (Rosaceae), що виростає заввишки до 50-300 см. Її стебло більш-менш колюче залежно від сорту, а подекуди воно дерев’янисте. Колючки слугують для чіпляння за опору, а також захисним механізмом проти тварин, які харчуються листям ожини. Цвіте з червня по серпень. Після цвітіння з кожної окремої квітки розвивається невеликий ягідний плід червоного кольору, який згодом набуває темно-синього, майже чорного. Агроекологічні умови вирощування ожини Температура Пагони культурних сортів ожини вимерзають при температурі від -10 до -17 °С. Під снігом пагони витримують температуру до -25 °С. Коливання температури навесні від 6 °C до -7 °C може завдати великої шкоди. Ожина віддає перевагу районам з прохолодним і вологим літом та м’якою зимою. Вода Вода є критичним фактором для коріння (15 см) і тому протягом літа потрібна тільки для розвитку плодів і для зростання однорічних пагонів. Ожина потребує приблизно 3 см води кожні 7-10 днів. Цю кількість можна зменшити, встановивши системи крапельного зрошення. Для кращого збереження вологості ґрунту можна засіяти міжряддя травами з родини злакових або бобовими. Земля Ґрунт повинен бути добре дренованим 2-4% перегноєм і мати рН 6,0-6,5. Найкращі ґрунти — піщані суглинки. Важких ґрунтів з поганим дренажем слід уникати, оскільки корінь ожини не переносить високої вологості. Поганими прекультурами є помідори, картопля, перець, малина, виноград, яблука та персики. Найкращі попередні культури — суданська трава, жито, овес або пшениця. Вибір позицій для вирощування насаджень ожини Ожина любить теплі, сонячні місця, а отже, більш чутлива, ніж малина до теплих літніх вітрів, що знижують вологість повітря та ґрунту. Найкращий напрямок рядів — північ-південь.