Мигдаль (Prunus amygdalus) — це цінний, калорійний та поживний продукт. Плоди містять якісні жири, білки, вуглеводи, мінерали, ароматичні речовини та вітаміни. Він відіграє важливу роль у харчовій, фармацевтичній, кондитерській та косметичній промисловості. Мигдаль — найдавніша культура. Сьогодні мигдаль переважно вирощують в Італії, Іспанії, Греції, Марокко, США (Каліфорнії) та інших країнах. У країнах із суворішим кліматом, а також у субтропічному регіоні вирощування мигдалю обмежене. За підрахунками, у світі налічується близько 1 100 000 га плантацій мигдалю, половина з яких розташована в Середземноморському регіоні. Агроекологічні умови вирощування мигдалю Температура Мигдаль — геліофітний плід, і для досягнення хорошої якості йому потрібно багато світла та тепла під час дозрівання. Цвіте вже в січні, а його ніжні квіти опадають через січневі морози та сильний північний вітер. Тому необхідно обирати сорти з пізнім цвітінням, щоб уникнути несприятливих погодних умов у січні та лютому. Шкода від низьких температур виникає у деяких сортів мигдалю лише при -27 °С. Квітки витримують температуру до -3,5 °C безпосередньо перед розкриттям, а в деяких сортів до -4 °C. Розкриті квіти і молоді плоди гинуть при температурі від -1 до -2 °С. Мигдаль дуже добре витримує високі температури, аж до 50 °C. Вода Для мигдалю дуже важлива достатня кількість опадів під час інтенсивного росту вегетативних та генеративних органів (пагонів та плодів). На момент дозрівання дерево не потрібно зрошувати, оскільки мигдальний плід виділяє воду. З усіх фруктових видів мигдаль є найбільш стійким до посухи, звідси і назва «король посушливих районів». Земля Мигдаль придатний для глибоко дренованих супіщаних або суглинних ґрунтів, які багаті гумусом, мінеральними поживними речовинами і мають нейтральну, слабокислу або нейтральну реакцію. Ґрунт повинен бути досить пухким, оскільки мигдаль має дуже розвинений корінь, який проникає вглиб до 4 м.