Просо (Panicum) як рослина простежується аж до кам’яного віку старого світу. Це була не тільки основна їжа, але завдяки своїм цілющим властивостям вона також була одним із найдавніших природних засобів у народній медицині. Пшоняна каша, яку все частіше заміняють вівсяні пластівці, в Європі майже повністю замінена вживанням рису. Але сучасна біологія рослин знову відвела для проса гідне місце серед лікарських рослин, тому пшоно може бути рекомендованим в якості лікувальної дієти. Якщо кишкові бактерії, також звані кишковою флорою, негативно змінюються надмірно кислою їжею або якщо кишкова флора повністю або частково знищується введенням антибіотиків, тоді виникають кишкові захворювання, які найкраще виправити дієтою. Саме в таких випадках просо, як явно лужна злакова культура, є рослинним лікарським засобом, що має медичне та дієтичне значення. Просо забезпечує кишкові бактерії необхідним поживним субстратом, таким чином пригнічуючи розвиток бактерій, що викликають гниття. Оскільки на сьогоднішній сучасній кухні переважають кислоти, які негативно впливають на флору кишківника, рекомендується готувати пшоняну їжу один-два рази на тиждень, щоб вона служила лікувальною дієтою.