Найпоширенішими шкідниками гороху, які завдають шкоди протягом вегетації, є: бурякова попелиця (Aphis fabae); горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum); бульбочковий довгоносик (Sitona spp.); зерноїд гороховий (Bruchus pisorum); горохова плодожерка (Laspeyresia nigricana); Бурякова попелиця (Aphis fabae) Бурякова попелиця зимує як яйце на кущі бруслини європейської (Evonymus europea) або рідше на калині звичайній (Viburnum opulus). Після зими попелиця виходить з яєць і розвиває 3-4 безкрилих потомства. Крилате потомство з'являється в середині квітня, тобто коли температура повітря досягає 15 °С. Ця попелиця має великий потенціал для розмноження: у сприятливих умовах розвиток одного покоління займає 10 - 12 днів, а протягом року може розвитися 13 - 19 поколінь. Найбільш сприятливі умови для розвитку цього шкідника виникають при високій відносній вологості повітря і температурі 20 - 24 °C. Зазвичай комаха повертається у вересні, щоб відкласти яйця, що перезимують. Попелиця завдає прямої шкоди, колючи листя і стебла та смокчучи з них сік. Також непрямим пошкодженням буряковою попелицею є передача вірусів. Для боротьби з буряковою попелицею застосовують інсектициди на основі піримікарбу, гептенофосу, малатіону, дихлофосу, метомілу, піриміфосу метилу та імідаклоприду. Горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum) Зимує як озиме яйце біля кореневої шийки заражених багаторічників або на рослинних рештках. У квітні попелиця з’являється з яєць і дає безкрилі покоління. Крилаті попелиці з’являються в травні і перелітають до гороху. Шкідник також має великий потенціал для розмноження (для розвитку одного покоління потрібно близько 10 днів), тому в теплу та помірно вологу погоду він може мати до 19 поколінь на рік. Горохова попелиця завдає прямої шкоди, коли проколює листя та стебла і висмоктує з них сік. Також непрямим пошкодженням можна вважати передачу вірусів. Для хімічного контролю шкідника застосовуються інсектициди на основі піримікарбу, гептенофосу, малатіону, дихлофосу.