Бобові та коренеплоди вважаються найкращими попередніми культурами гречки, тоді як вирощування в монокультурі не рекомендується. Гречці найбільше підходять легкі ґрунти, оскільки на вологих або важких ґрунтах, як правило, спостерігається вилягання та зниження врожаю. Час сівби залежить від способу вирощування. Якщо вирощується як основна культура, сіяти слід до 25 травня, коли ж як друга культура, сівбу потрібно здійснити до 10 липня. Використовується кілька прийомів сівби з міжряддям 12,5-50 см. Норма залежить від відстані між рядами. Глибина становить 4-5 см на важчих ґрунтах і 5-6 см на легших. Щодо захисту посівів від бур’янів, то гербіциду, який можна було б рекомендувати для гречки, не існує. Зі шкідників на гречку нападають лише блохи та попелиці, але, оскільки вони не чинять економічно значущої шкоди, хімічний захист у цьому випадку не доцільний. На бідніших ґрунтах гречка росте краще за інші зернові культури. Для врожайності 1500 кг/га зерна та 4000 кг/га соломи потрібно 60 кг азоту, 50 кг фосфору та 110 кг калію, із яких 27 кг азоту, 20 кг фосфору та 15 кг калію з гектара експортується із зерном. Рекомендована доза становить 100-200 кг азоту, 60 кг фосфору і 100-120 кг калію (чистий елемент). Через поступове цвітіння та формування зерна неможливо повністю використати виробничий потенціал рослин. Найпрактичніше збирати урожай у той час, коли дві третини зерна бурого кольору. Швидкість комбайна та частоту обертання барабана (максимум 600 об/хв) необхідно регулювати, щоб уникнути втрат врожаю. Урожайність гречки сильно варіює, і коли гречку вирощують як основну сільськогосподарську культуру, вона зазвичай коливається в межах 1,5-2,5 т/га. Зерно зберігають за умови вологості повітря 14-16%. Зі 100 кг зерен гречки отримують 60-70 кг борошна і 30-40 кг висівок. Якщо ви хочете отримати чисте біле борошно, то це максимум 55 кг зі 100 кг зерна.