Деякі види рослин мають різну потребу в поживних речовинах і по-різному виснажують ґрунт. Кукурудза, буряк та фруктові овочі потребують більше поживних речовин, ніж дрібні зерна та однорічні бобові. Люпин, квасоля, соя та гречка добре використовують важкодоступні форми фосфору, після цих культур вміст легкодоступного фосфору збільшується. Після бобових рослин слід вирощувати ті види, які найкраще використовують підвищений вміст азоту в ґрунті. Специфічні потреби певних овочевих та польових видів у поживних речовинах Види з підвищеною потребою в азоті: салат, капуста, цвітна капуста, броколі, капуста, кукурудза (для зерна та силосу), цукровий буряк, паприка, озима пшениця; Види з підвищеними вимогами до фосфору та кальцію: помідори, перець, баклажани, огірки, дині, гарбузи, цукрові буряки; Види з підвищеною потребою в калії: цибуля, морква, часник, цибуля-порей, буряк, редиска, картопля, соняшник. Регулювання дії шкідливих організмів (хвороби, шкідники, бур'яни) Культури, що класифікуються ботанічно як члени однієї сім’ї, не повинні постійно вирощуватися на одній поверхні, оскільки в ґрунті накопичуються шкідливі речовини, які в односторонньому порядку стимулюють дію шкідливих організмів. Тому необхідно добре спланувати просторову та часову зміну врожаю. Коли мова йде про хвороби та шкідників, слід враховувати проміжок часу, який повинен пройти, щоб одна культура повернулася на те саме родюче поле. Чергування листяних та коренеплодів із зерновими також є профілактичним заходом у боротьбі зі шкідливими організмами. Наприклад, багаторічні кормові культури пригнічують грибок, який спричиняє вилягання дрібних зерен, а чорнобривці, спаржа, календула, фацелія та жито - відомі антинематодні види.