Культурна спаржа — це багаторічна рослина, тривалість життя якої становить 15 років і більше. Метою вирощування є молоді стебла — пагони довжиною від 15 до 25 см, з прикріпленим лускатим листям і закритим кінчиком. Вони швидко зростають, а при температурі 20 °C можуть рости до 7 см на добу. У Європі біла спаржа більше цінується, тоді як зелена має кращу харчову цінність. Біла і зелена спаржа відрізняються лише способом вирощування, це означає, що зелені або білі пагони можна отримати з однієї й тієї ж рослини. Існують змішані сорти, що мають як чоловічі, так і жіночі рослини, і сорти лише з чоловічими рослинами. Останні не витрачають енергію на виробництво насіння, тому вони дають вищий урожай на відміну від жіночих сортів. Білу спаржу вирощують так, щоб рослина була покрита товстим шаром ґрунту, тому пагони через брак сонячного світла та хлорофілу залишаються білими. Останнім часом при вирощуванні білої спаржі, перед початком росту пагонів, ряди покривають чорною поліетиленовою плівкою. Плівка не повинна бути натягнутою, тобто її потрібно злегка покласти по всьому ряду, щоб пагони могли безперешкодно розвиватися. Зелена спаржа вимагає менше праці, тому вона є більш поширеною, ніж біла спаржа. Недоліком вирощування зеленої спаржі є більш пізній початок збору врожаю, підвищена сприйнятливість до хвороб та шкідників та нижча врожайність через менший діаметр пагонів у порівнянні з білою спаржею. Однак вона містить удвічі більше вітамінів, більш ароматна (більш інтенсивний запах і смак), м’якша та містить хлорофіл. Перед приготуванням білу спаржу слід очистити від шкірки, а зелену — ні. Спаржа розвиває велику кореневу систему, тому вона краще росте на легших ґрунтах. Для посадки спаржі необхідна глибока оранка від 40 до 60 см і удобрення. Рекомендується органічно удобрювати кожні три роки від 300 кг/100 м² гною до 250 кг/100 м² торфу або компосту, внесення зеленого добрива оранкою посівів бобових, конюшини або злаків з додаванням азоту.