Кизил - чагарник або невисоке дерево висотою 5-7 метрів, яке росте в сухих листяних лісах і на сонячних кам’янистих схилах.

Тож, якщо ви не ліниві, вирушайте на природу, яка забезпечує ідеальний шопінг - усе в достатку і при цьому безкоштовно. І, безумовно, вам вдасться зібрати плоди кизилу, з яких готують соки, чаї та дуже смачне варення. Крім того, кизил можна їсти свіжим. Таким чином можна повноцінно використовувати всі цінні інгредієнти цих корисних плодів.

Цікаво також зазначити, що кизил містить більше вітаміну С, ніж лимон, і особливо рекомендується людям з «проблемним» шлунком і кишечником. Крім того, раніше його регулярно застосовували для боротьби з нудотою.

У природі кизил активізується дуже рано, в окремі роки вже в лютому. Через коротку зимову сплячку його особливо оцінили любителі весни, які на початку січня ламають по кілька гілок кизилу. Зірвані гілки ставлять у вази, щоб при кімнатній температурі якомога швидше розкрилися бутони та принести подих весни в будинок.

Знаменитий Гете навіть сформував кизиловий живопліт, який досі прикрашає сад його нащадків у його рідному місті Веймарі.

А відомий грецький лікар Гіппократ з 4 століття до нашої ери використовував кизил для зупинки діареї та проти дизентерії. Гіппократ рекомендував споживати свіжі фрукти, які спочатку мають кислу гірку м’якоть, а згодом (коли вони стають темно-червоними), вони набувають кисло-солодкого смаку.

Тим, хто не був шанувальником свіжого стиглого кизилу, рекомендувалося вживати сік із стиглих плодів, який за смаком дуже схожий на гранатовий сік.

Кизил має велике кулінарне значення завдяки тому, що свіжі та сушені ягоди використовують насамперед для приготування різних соків, сусла, сиропів та кислих супів, а також особливо смачного та поживного варення і мармеладу.

Крім того, з кизилу готують фруктові вина, наливки, а також спеції до м’ясних і рибних страв. У деяких районах з плодів кизилу навіть готують коньяк, тоді як з листя готують чай.