Йошта виникла майже сто років тому в Німеччині шляхом схрещування чорної смородини та аґрусу, а її назва походить від скорочення двох німецьких слів Johannisbeere — чорна смородина і Stachelbeere — аґрус. Згідно з наявною літературою, йошта містить у вісім разів більше вітаміну С, ніж лимони, у 20 разів більше, ніж яблука та приблизно в 30 разів більше, ніж вишня. Лікує анемію, зміцнює імунітет, очищує печінку та судини, захищає від застуди та грипу. Сік йошти є хорошим сечогінним засобом і, як було доведено, має позитивні властивості для лікування ревматизму та подагри. Екологічно чистий продукт, який легко вирощувати Йошта не вимагає хімічного захисту ні від хвороб, ні від шкідників. Є й інші аргументи, що говорять на користь легкого розведення. Зростає як кущ у висоту до 1,8 метра, швидко розростається. Кущ не потребує підтримки. Не має шипів на відміну від аґрусу. Йошту слід висаджувати на відстані міжрядь 3 м, а в рядах між рослинами 0,7 - 1 м. Це означає, що ті, хто зупиниться на плантаційному вирощуванні, висадять 3333 - 5600 саджанців на гектар. Для посадки використовують вкорінені живці. Врожаї очікують на третій рік, а з куща при повній урожайності можна зібрати кілька кілограмів. При повному дозріванні ягоди не опадають. Плоди збирають, коли ягоди почорніють. У мінеральному добриві немає потреби, але досить удобрити рослину гноєм. Оскільки корінь розростається в поверхневому шарі, йошта добре реагує на зрошення. Особливо влітку. Обрізкою потрібно видаляти трирічні та старші гілки. Низькі температури йошту не турбують. У літературі вказується, що рослина може витримати до -40 °C. Але в момент дозрівання, якщо температури високі, і якщо плоди піддаються безпосередньому сонячному опроміненню, вони можуть почати бродити прямо на куші. Цей фруктовий вид не буде заперечувати, якщо ви посадите його в менш сонячних місцях.