Береза (Betula alba L.) здавна відома як чарівне дерево не тільки в лікуванні, а й у харчуванні. Бутони збирають наприкінці зими і на початку весни, поки вони не починають розкриватися, сушать у тіні в повітряному прохолодному місці. Листя збирають з травня по липень, сушать у тіні в теплому і добре провітрюваному місці. Кору збирають ранньою весною або пізньою осінню, сушать у теплому і добре провітрюваному місці, суху кору можна подрібнити в борошно. Березовий сік збирають навесні, у момент його найбільшої циркуляції. З одного дерева можна зібрати від одного до п’яти літрів соку, залежно від погодних умов та температури. Після збору березового соку рани на дереві змащують смолою для дерев, щоб вони якомога швидше загоїлися. Смолу збирають ранньою весною, а дьоготь отримують сухою перегонкою деревини. Олію березової смоли отримують із деревини. У листі берези основними лікарськими речовинами є флавоноїди, а також ефірні олії, гіркі речовини, сапоніни, вітамін С. Березовий сік містить інвертовані цукри, органічні кислоти, солі, білки, гормони росту рослин. Кора берези містить багато бетуліну (березової камфори), дубильних речовин, гірких речовин, ефірних олій, смол, фітостеринів. Березовий лист — один із найсильніших рослинних діуретиків, який покращує виведення сечі в п’ять-шість разів більше, ніж звичайні засоби. Це особливо важливо при таких захворюваннях, як накопичення води в черевній порожнині, що виникає при цирозі печінки, при захворюваннях жовчовивідних шляхів, набряках на ногах і болючих суглобах, накопичення води в легенях і серці, при хронічному катарі сечового міхура, при сечокам’яній хворобі та піску в нирках, при лихоманці, при паразитах у кишечнику. Обгортання з молодого листя берези застосовують при ревматизмі та подагрі, кладуть на набряклі та болючі суглоби. Ванночки з березового листя рекомендуються при шкірних захворюваннях (вологі і сухі лишаї, свербіж, лупа).