Молоді, зелені частини рослини разом з квітами можна використовувати протягом усього року. Вони мають приємний і м’який смак. Вони найсмачніші та найсоковитіші після рясних весняних та осінніх дощів. Зірочник містить вітамін С і провітамін А, але в порівнянні з більшістю видів диких овочів він бідний вітамінами. Однак, він багатий солями кальцію і калію, які є важливими в раціоні.

Зірочник - також лікарська рослина і застосовується в народній медицині. Часто зірочник рекомендують для лікування кашлю, легеневих захворювань, запалення очей, лікування ран та виразок.

Найпростіше збирати урожай даної рослини, зриваючи разом із корінням. Пізніше залишки ґрунту, коріння та тверді частини стебла разом з нижніми листками видаляються.

Подібний до зірочника, але набагато вищий, є зірочник гайовий (Stellaria nemorum L.), який росте у вологих і прохолодних місцях гірських лісів. В їжу можна використовувати лише повністю молоді частини стебла, листя та квітів. Його використовують у невеликих кількостях і змішують з іншими дикими та культурними овочами. Ця рослина схожа на слабник водяний (Myosoton aquaticum L.), яка любить родючий вологий ґрунт уздовж берегів річок, струмків та деінде.

Із зірочника можна готувати салати, супи, рагу та пюре. На зиму рослину можна маринувати, як капусту. Молоді та соковиті стебла зірочнику разом з листям особливо смачні, якщо їх готувати як шпинат. Досить варити дві-чотири хвилини, оскільки це дуже ніжна і м’яка рослина. Його також можна їсти сирим у салаті, але він має характерний запах, який не всім приємний, його також можна змішувати з іншими дикими та культурними овочами, які мають більш приємний запах.